Як війна впливає на наркозалежність: погляд психолога Павла Казар'яна

З початком повномасштабної війни Україна зіткнулася не лише з зовнішніми загрозами, а й із внутрішніми викликами - різким зростанням рівня алкоголізму, наркозалежності та посттравматичних розладів. Психолог Павло Казар'ян, експерт з реабілітації, у глибокій розмові ділиться спостереженнями про сучасний стан суспільства, проблеми з доступом до професійної допомоги та ризики легалізації психоактивних речовин у країні, яка пережила травму.

Наркоманія під час війни: стрес і збільшення залежностей

Війна провокує масове зростання емоційної напруги, страху та безсилля. Павло Казар'ян наголошує: це ідеальне підґрунтя для втечі в алкоголь чи наркотики, особливо якщо людина не має достатньої підтримки. Фіксується дефіцит державних реабілітаційних служб, а також проблеми в законодавстві, які ускладнюють ефективне лікування залежних.

Залежність - не вихід: чому легалізація небезпечна

Експерт категорично виступає проти легалізації марихуани в умовах війни. Для багатьох це може стати способом уникнути болісної реальності замість її проживання й усвідомлення. Він також скептично ставиться до замісної терапії, вважаючи, що вона виправдана лише для паліативних пацієнтів.

Важливість власної ідентичності та навчання

Казар'ян підкреслює: порятунок - у формуванні власної ідентичності, усвідомленні себе та подій. Він радить починати вивчення психології не з теорії, а з практичних тренінгів, щоб розуміти механізми залежності й працювати з внутрішніми страхами.

Реабілітація та підтримка

Психолог анонсує нові онлайн-марафони, тренінги й вихід книги «Життя без страху», орієнтованої на допомогу людям із тривожними розладами та залежностями. Він переконаний: тільки через професійну підтримку та глибоку роботу зі страхами можна повернути собі контроль над життям.

Джерело: youtube.com

Психологічний коментар
Павло Казар'ян - клінічний психолог-адиктолог, директор реабілітаційного центру «Джерело»

Читати ▾

Травма війни як тригер залежності

Війна формує у психіці глибоку травму, яка часто залишається непоміченою навіть для самої людини. Втрата відчуття безпеки, хронічна тривога та відсутність ресурсів для саморегуляції штовхають багатьох до наркотиків чи алкоголю як швидкої «анестезії» від болю. Родини, що живуть поруч із залежними, потрапляють у пастку співзалежності: вони несвідомо підтримують руйнівну поведінку, намагаючись контролювати чи рятувати близького. Водночас суспільство, не маючи чітких державних програм допомоги, часто лише стигматизує проблему, замість створення середовища для одужання.

Механізми, прогнози та шлях до змін

Залежність - це не моральний вибір, а результат складної взаємодії біохімії мозку (дофаміновий дефіцит), соціальної ізоляції та екзистенційної пустоти. В умовах війни багато хто шукає ілюзію контролю чи полегшення через речовини, але насправді потрапляє у ще глибшу безвихідь. Якщо не змінити підхід, переважна більшість таких людей залишиться у замкненому колі саморуйнування, а їхні родини продовжать страждати від співзалежності.

Легалізація марихуани чи розширення замісної терапії без потужної системи психосоціальної підтримки перетворить ці інструменти на нову форму втечі від реальності, а не на шлях до одужання. Державі варто інвестувати не у розширення доступу до речовин, а у створення доступної, професійної, системної допомоги. Кожен, хто стикнувся з залежністю або співзалежністю, має звертатися до спеціалізованих центрів, де працюють не лише з симптомами, а й з причинами - травмою, ідентичністю, духовною порожнечею.

Тільки глибока робота з психологом, підтримка родини та спільноти, а також публічна розмова про цінність життя допоможуть змінити траєкторію людини. В іншому випадку - зростання залежностей, самотності та руйнівних стратегій уникнення стане новою нормою для цілих поколінь.

Наркоманія під час війни: що змінилося на консультаціях

Ми не наводимо власної статистики за воєнні роки: зібрати її чесно неможливо, бо частина країни недоступна, а мільйони людей перемістилися. Але те, з чим до нас звертаються, змінилося помітно.

Більше алкоголю, ніж наркотиків. Алкоголь доступний, дешевий і соціально дозволений. У воєнний час він стає першим способом вимкнути тривогу.

Більше аптечних препаратів. Заспокійливе і снодійне, спочатку виписане, потім у зростаючих дозах і вже без рецепта.

Пізніше звертаються. На тлі війни залежність довго не виглядає найгіршою бідою в родині, і рішення відкладають на місяці.

Більше жінок і людей старшого віку. Тих, хто раніше не пив узагалі або пив рідко.

Менше «класичних» наркозалежних із вулиці. Частина цієї групи виїхала, частина мобілізована, частина загинула.

Наркоманія під час війни: де межа між «зняти напругу» і залежністю

Питання, яке зараз ставлять собі багато хто, і формулювання «зараз усі пʼють» заважає відповісти на нього чесно.

Зникає вибір. Не «випив увечері», а «не можу без цього лягти спати». Це перша межа, і вона проходиться непомітно.

Зростає доза. Те, що працювало, перестає працювати, і потрібно більше для того самого ефекту.

Зʼявляється планування. День вибудовується навколо того, коли і де можна буде випити або прийняти.

Зникають альтернативи. Раніше напругу знімали спортом, роботою, спілкуванням - тепер тільки цим.

За даними Всесвітньої організації охорони здоровʼя, вживання алкоголю відіграє причинну роль більш ніж у двох сотнях хвороб, травм і станів. Воєнний стрес цього переліку не скорочує.

Наркоманія під час війни: що робити родині зараз

Найчастіша помилка воєнного часу - відкладати. Логіка зрозуміла: «не до того», «хай хоч так тримається», «війна закінчиться - розберемося».

Не чекайте кінця війни. Залежність за цей час не постоїть на місці, вона поглибиться. Наркоманія під час війни розвивається швидше саме через постійний стрес.

Не приймайте «усі пʼють» як аргумент. Обставини спільні, а залежність зʼявляється не в усіх.

Розділяйте стан і поведінку. Людині може бути справді погано - і при цьому вона краде гроші з дому. Друге не виправдовується першим.

Не вирішуйте це самі. Консультація безкоштовна й анонімна, приїжджати із залежним не потрібно.

Відкладати до кінця війни - найгірше рішення. Консультація безкоштовна й анонімна.

Читайте також: Реабілітація військових: ПТСР і залежність · Наркозалежні в армії · Реабілітація алкозалежних · Допомога рідним залежного

Наркоманія під час війни: часті запитання

Чи справді залежностей стало більше?

Порівнянної відкритої статистики за воєнні роки немає, і ми своїх цифр не вигадуємо. За зверненнями до нас видно інше: змінився склад - більше алкоголю і аптечних препаратів, більше жінок і людей старшого віку.

Чи можна лікуватися під час війни?

Так, центри працюють. Відкладати до кінця війни - найгірше з можливих рішень: залежність за цей час не зупиниться.

Чому центр проти легалізації марихуани зараз?

У суспільстві, яке переживає травму, речовина стає способом не прожити її, а вимкнути. Це відкладає роботу з наслідками на роки.

Куди звертатися родині військового?

На безкоштовну анонімну консультацію. Ми працюємо і з тими, хто повернувся зі служби, і з їхніми родинами.