Барбітурова залежність: симптоми, наслідки та лікування

Барбітурова залежність небезпечна особливим чином: це залежність від снодійних і заспокійливих, при якій різка відмова без лікарського контролю може загрожувати життю. Тому лікування починається з медичної детоксикації, а вже потім - психолого-соціальна реабілітація в центрі «Джерело». Перший крок - безкоштовна анонімна консультація.

Що таке барбітурати і де вони зустрічаються сьогодні

Барбітурова залежність сьогодні формується не з рецептурних снодійних, а з того, що стоїть у домашній аптечці.

Барбітурати це група снодійних і протисудомних препаратів, які масово призначали у другій половині двадцятого століття. Сьогодні їх майже витіснили безпечніші засоби, але вони нікуди не зникли.

В Україні найчастіше йдеться про фенобарбітал, зокрема у складі популярних «сердечних крапель». Людина роками капає їх «від нервів» і не підозрює, що приймає барбітурат із формуванням залежності.

Друга група це ті, хто отримує препарати за призначенням при епілепсії або важких порушеннях сну і поступово збільшує дозу самостійно.

Чому барбітурати особливо небезпечні

Барбітурова залежність відрізняється від інших одним: небезпечніша не сама речовина, а вихід із неї.

У них дуже вузький коридор між дозою, яка діє, і дозою, яка вбиває. Для більшості речовин цей проміжок широкий, тут він мінімальний, і саме тому барбітурати історично лідирували серед причин смертельних отруєнь снодійними.

Друга особливість: толерантність до заспокійливого ефекту росте швидше, ніж до пригнічення дихання. Людина збільшує дозу, щоб заснути, а дихальний центр отримує навантаження, до якого не встиг адаптуватися.

Третя: при поєднанні з алкоголем ефект множиться. Значна частина смертей це не «передозування препарату», а саме суміш.

Як формується залежність

Барбітурова залежність складається роками і майже завжди починається з безсоння або тривоги.

Спочатку препарат допомагає: людина засинає, тривога зменшується. Через кілька тижнів звична доза перестає працювати, і зʼявляється спокуса додати трохи.

Далі формується подвійна залежність. Психологічна: без препарату страшно навіть лягати спати. Фізична: організм перебудував роботу нервової системи під постійну присутність речовини.

Характерна ознака цієї залежності це подорожі по аптеках і лікарях за новими рецептами, приховування реальної кількості прийнятого, запаси «про всяк випадок» у різних місцях.

Безсоння: з чого все починається і чим це лікують

Майже кожна барбітурова залежність починається не з бажання змінити стан, а з простого «не можу заснути». Тому має сенс сказати, що з цим робити інакше.

Проблема снодійного ефекту барбітуратів у тому, що він не дає повноцінного сну. Людина відключається, але структура сну порушена, і вранці немає відчуття відпочинку. Через це доза росте: не тому, що людина хоче більше, а тому, що менша вже не працює.

Друга частина пастки - зворотне безсоння. Варто пропустити прийом, і сон стає гіршим, ніж до початку прийому взагалі. Людина сприймає це як доказ, що препарат потрібен, хоча насправді це вже симптом відміни.

Що працює замість: розбір причин безсоння з фахівцем, режим, робота з тривогою і, за призначенням лікаря, сучасні препарати без барбітуратів. Це довше, ніж крапнути в чарку, і це єдиний шлях, який не веде по колу.

Ознаки вживання

Барбітурова залежність видно не за однією ознакою, а за їх поєднанням:

• сонливість удень, загальмованість, змазана мова;
• порушена координація, хитка хода, схожа на спʼяніння без запаху алкоголю;
• труднощі з концентрацією, провали в памʼяті;
• перепади настрою, дратівливість без препарату;
• звужені зіниці, поверхневе дихання при великих дозах;
• упаковки з різних аптек, запаси в сумці, машині, на роботі.

Відміна: чому це найнебезпечніша ломка

Це головне, що має знати родина. Різка відміна барбітуратів небезпечніша за відміну опіатів. При героїновій ломці людина страждає, але зазвичай виживає. При барбітуратовій можливі судомні напади й стан, який загрожує життю.

Симптоми наростають протягом першої-третьої доби: тривога, тремор, безсоння, підвищення тиску, нудота, слабкість. Далі можливі судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, іноді делірій.

Категорично не можна різко припиняти прийом самостійно. Дозу знижують поступово, за схемою, під наглядом лікаря. Це той випадок, коли самолікування прямо небезпечне для життя.

Передозування

Барбітурова залежність небезпечна тим, що межа між дозою для сну і смертельною дозою вужча, ніж у більшості препаратів:

Викликайте 103, якщо у людини:

• рідке поверхневе дихання або паузи;
• не вдається розбудити, реакція на біль відсутня;
• синюшність губ і нігтів;
• холодна волога шкіра;
• слабкий пульс.

До приїзду медиків: покладіть на бік, забезпечте прохідність дихальних шляхів, не залишайте саму, не намагайтеся напоїти непритомну людину.

Чому цю відміну не можна проходити вдома

Барбітурова залежність має одне жорстке правило, і воно єдине, у якому ми не залишаємо простору для вибору.

При відміні барбітуратів після тривалого прийому можливі судомні напади і делірій - стан зі сплутаною свідомістю, коли людина не розуміє, де вона і що відбувається. Обидва стани загрожують життю і потребують медичної допомоги, а не терпіння і холодних рушників.

Тому порядок дій при барбітуровій залежності відрізняється від інших речовин: спочатку лікар і клініка, і тільки потім програма реабілітації. Ми громадська організація і не є медичним закладом, тому цю частину веде ліцензована клініка-партнер, а ми приймаємо людину після неї.

Що робити родині, якщо відміна вже почалася сама - наприклад, препарат закінчився: не давати алкоголь «щоб стало легше», не залишати людину саму, стежити за температурою і свідомістю, і викликати швидку при судомах, сплутаності або галюцинаціях.

Наслідки тривалого вживання

Ось до чого призводить барбітурова залежність, якщо прийом триває роками:

• Мозок: порушення памʼяті й мислення, іноді стійкі;
• Печінка: навантаження й ураження при багаторічному прийомі;
• Психіка: депресія, апатія, емоційна плоскість;
• Дихання: хронічна гіпоксія уві сні;
• Травми: падіння через порушену координацію, особливо в літньому віці.

Як виглядає допомога

Барбітурова залежність лікується у два кроки, і перший з них обовʼязково медичний:

Порядок при барбітуратовій залежності відрізняється від інших речовин. Спочатку обовʼязково лікар: складається схема поступового зниження дози, іноді з переходом на препарат тривалішої дії. Це може займати тижні.

Далі починається наша частина. Барбітурати майже завжди приймають від чогось: від тривоги, безсоння, нестерпного напруження. Якщо не навчитися справлятися з цим інакше, людина повернеться до препарату або знайде заміну.

У програмі ми працюємо з тривогою, відновленням сну без хімії й тими причинами, через які людина роками жила на заспокійливих. Перша консультація безкоштовна й анонімна.

Корвалол, валокордин і барбітурат у домашній аптечці

Саме звідси починається більшість історій, у яких потім виявляється барбітурова залежність.

Це найчастіший шлях до барбітурової залежності в Україні, і він майже завжди залишається непоміченим. Фенобарбітал входить до складу популярних «сердечних крапель», які продаються без рецепта і сприймаються як щось нешкідливе, майже як валеріана.

Схема однакова з року в рік. Спочатку краплі приймають зрідка, коли болить серце або не виходить заснути. Далі щовечора, бо без них сон уже не приходить. Через рік доза зростає, з'являється дратівливість, якщо флакон закінчився, а сама людина щиро вважає, що «просто п'є краплі від нервів».

До нас такі люди потрапляють рідко і пізно, зазвичай коли родина помічає порушення мови, хиткість ходи або провали в пам'яті. Часто це літні люди, і симптоми списують на вік.

Тривожний сигнал простий: якщо флакон завжди має бути під рукою і без нього ввечері неспокійно, це вже залежність, незалежно від того, що написано в інструкції.

Барбітурова залежність у літніх людей: тема, про яку не говорять

Барбітурова залежність має несподіваний портрет - не молода людина з вулиці, а бабуся, яка тридцять років капає корвалол «від серця». І це не жарт, а реальна клінічна ситуація.

Схема складається сама. Спочатку краплі приймають зрідка, потім щовечора для сну, потім кілька разів на день. Доза росте непомітно, бо препарат дешевий, продається вільно і не вважається ліками в повному сенсі. Через роки барбітурова залежність уже сформована, а людина щиро вважає, що лікує серце.

Що видно родині: сонливість удень, хитка хода і падіння, погіршення памʼяті, яке списують на вік, дратівливість, якщо флакон закінчився, запаси пляшечок у різних місцях і похід до кількох аптек.

Найнебезпечніше в цій ситуації - різко забрати препарат «для її ж користі». Після багаторічного прийому це може дати судоми і сплутаність, особливо у літньої людини. Схему зниження призначає лікар, і тільки він.

Барбітурова залежність і алкоголь: чому це поєднання вбиває

Барбітурова залежність найчастіше вбиває в поєднанні. Найнебезпечніша комбінація - не велика доза препарату, а звичайна доза разом із алкоголем. Пояснимо механізм, бо він простий і його варто знати родині.

І алкоголь, і барбітурати пригнічують дихальний центр. Кожен окремо - помірно, разом - значно сильніше, ніж сума кожного. Людина засинає і перестає дихати, при цьому зовні це виглядає як глибокий сон.

Друга частина проблеми: людина, у якої є барбітурова залежність, часто приймає препарат саме для того, щоб заснути після випитого. Тобто небезпечна комбінація виникає не випадково, а системно, і повторюється щовечора.

Ознаки, при яких викликають швидку: рідке поверхневе дихання або паузи в диханні, синюшність губ, людина не прокидається на голос і біль, холодна волога шкіра. До приїзду медиків - покласти на бік і не залишати саму.

Як говорити з людиною, яка «просто лікує серце»

Головна складність цієї теми не медична, а мовна. Людина щиро не вважає себе залежною, і будь-яке слово з цього ряду закриває розмову миттєво.

Що не працює: називати краплі наркотиком, забирати флакон без попередження, сперечатися про склад препарату, лякати наслідками, шукати винних серед лікарів чи аптек.

Що дає шанс: говорити не про залежність, а про те, що видно. «Ти стала гірше спати, хоча капаєш більше», «ти двічі падала цього місяця», «ти забуваєш, про що ми говорили вчора». Це факти, і з ними не сперечаються.

Друга частина розмови - про безпеку, а не про волю. Барбітурова залежність небезпечна саме різкою відміною, тому пропозиція звучить так: сходімо до лікаря і зробимо це поступово, щоб не стало гірше. Це не звинувачення, і на це погоджуються значно частіше.

І практичне: у літньої людини часто немає власного транспорту, сил і звички відстоювати своє в кабінеті. Тому «сходи до лікаря» не працює, а «поїдемо разом у четвер» працює.

Як влаштована програма і скільки триває відновлення

Барбітурова залежність - той випадок, коли порядок дій жорсткий і його не можна міняти місцями.

Крок перший, медичний. Відміна під наглядом лікаря в ліцензованій клініці. Це кілька днів або тиждень, залежно від дози і стажу. Ми цю частину не робимо: центр не є медичним закладом.

Крок другий, психолого-соціальний. Далі людина заходить у програму, і головна робота йде не з речовиною, а з тим, заради чого її приймали: тривога, безсоння, звичка гасити будь-який дискомфорт краплями.

Строки. Сон і настрій відновлюються довше, ніж при більшості інших речовин: тижні і місяці. Це найважчий період, і саме через безсоння люди найчастіше повертаються до препарату. Тому програма триває від шести місяців, далі супровід.

Для літніх людей схема та сама, але темп повільніший, а роль родини вища: частину рішень доводиться приймати разом.

Барбітурати з алкоголем: чому це поєднання вбиває

Барбітурати й алкоголь пригнічують одну й ту саму систему, яка відповідає за дихання. Разом вони не складаються, а множаться.

Доза, безпечна окремо, у поєднанні з алкоголем може зупинити дихання. Саме так відбувається більшість смертельних отруєнь барбітуратами, і найчастіше це не свідома спроба піти з життя, а звичайний вечір, коли людина випила і додала звичну для себе кількість крапель або таблеток.

Небезпека посилюється тим, що при сп'янінні людина не пам'ятає, скільки вже прийняла, і приймає ще раз.

Коли звертатися по допомогу

Барбітурова залежність рідко визнається вголос, тому орієнтуватися доводиться на факти:

Не чекайте вираженої деградації. Привід для консультації є вже тоді, коли:

• без препарату не виходить заснути більше кількох ночей поспіль;
• доза, яка допомагала рік тому, більше не діє;
• ви приховуєте від рідних або лікаря, скільки насправді приймаєте;
• з'явилися провали в пам'яті або нерозбірлива мова;
• були спроби кинути самостійно, які закінчилися поверненням.

Перша консультація в центрі безкоштовна й анонімна. Ми розберемо ситуацію і підкажемо, у якій клініці безпечно зняти залежність фізично, а далі працюємо з причиною.

Психологічний коментар
Павло Казар'ян - клінічний психолог-адиктолог, директор реабілітаційного центру «Джерело»

Читати▾

Залежність, яку ніхто не називає залежністю

Барбітурати відрізняються від усього іншого, з чим ми працюємо, одним: людина не вважає себе залежною і має на це вагомі підстави. Їй виписав лікар. Або це просто краплі з аптеки, які приймала ще її мати.

За двадцять років я жодного разу не чув фрази «я підсів на фенобарбітал». Чую інше: «я погано сплю», «у мене серце», «мені без цього тривожно». І це правда, тільки причина й наслідок давно помінялися місцями. Тривога, від якої рятують краплі, у значній частині випадків уже є проявом відміни попередньої дози.

Друга особливість у тому, що родина помічає проблему останньою. Хиткість ходи, плутану мову й забудькуватість у літньої людини списують на вік, а не на флакон у тумбочці. Іноді минають роки, перш ніж хтось поставить питання.

Тому я раджу перевіряти простою річчю. Спробуйте пропустити три вечори поспіль. Якщо це виявиться неможливим або дуже важким, справа не в серці й не в нервах.

Часті запитання

Чи можна вилікувати барбітурову залежність?

Так, але лише через медичну детоксикацію і подальшу реабілітацію. Самостійна різка відмова небезпечна, а під наглядом фахівців одужання цілком реальне.

Які наслідки барбітурової залежності?

Порушення памʼяті та координації, депресія, високий ризик передозування (особливо з алкоголем) і небезпечний синдром відміни.

Скільки триває лікування?

Індивідуально, зазвичай від кількох місяців, з обовʼязковою роботою над тривогою і сном.

Не залишайтеся з проблемою наодинці. Зателефонуйте: консультація у центрі «Джерело» анонімна та безкоштовна, ми на звʼязку. Звернення на ранньому етапі рятує роки життя.

Чи можна кинути барбітурати вдома самостійно?

Ні, і це найнебезпечніша помилка. Різка відміна барбітуратів дає судоми, які можуть закінчитися смертю. Дозу знижують поступово і під наглядом лікаря.

Чи є залежністю щоденний корвалол?

Якщо без нього не вдається заснути і доза з часом зростає, так. Фенобарбітал у складі крапель викликає таку саму залежність, як таблетовані барбітурати.

Барбітурова залежність небезпечна не дозою, а відміною: саме тому її не проходять удома і не лікують силою волі.

Читайте також: Залежність від трамадолу · Кодеїнова залежність · Лікування наркоманії · Реабілітація алкозалежних

Барбітурова залежність: часті запитання

Корвалол - це наркотик?

Ні, це препарат, у складі якого є фенобарбітал - барбітурат. При щоденному тривалому прийомі він дає справжню фізичну залежність, і саме так формується барбітурова залежність у людей, які ніколи не вживали наркотиків.

Чи можна просто перестати капати?

Після тривалого прийому - ні. Різка відміна може дати судоми. Схему зниження призначає лікар.

Скільки триває відновлення сну?

Тижні, іноді місяці. Це найважча частина після відміни, і саме через безсоння люди найчастіше повертаються до препарату.

Мама пʼє корвалол роками. Це вже проблема?

Якщо є денна сонливість, хитка хода, погіршення памʼяті або дратівливість без флакона - так. Починати треба не з відбирання пляшечки, а з візиту до лікаря.

Що про це кажуть дослідження: NIDA: рецептурні препарати і залежність

Важливо: центр «Джерело» не є медичним закладом. Детоксикація за потреби проводиться в партнерських ліцензованих клініках, а не в центрі. У нас відбувається психолого-соціальна реабілітація та ресоціалізація.