Наркозалежні у війську: як потрапляють на службу та чим це загрожує армії

В Україні нещодавня інформація про те, що у 425-му окремому штурмовому полку "Скеля" служить близько 2 000 людей із наркозалежністю, привернула увагу до масштабної проблеми допуску залежних до лав ЗСУ. У той час як військові частини зобов’язані приймати всіх, кого офіційно визнано придатними, на практиці це може створювати прямі загрози для безпеки та боєздатності армії.

Як наркозалежні в армії потрапляють на службу

За наказом Міноборони №402, особи з наркотичною залежністю або ті, хто перебуває на замісній підтримувальній терапії, вважаються непридатними до військової служби. Проте через тривалий воєнний стан і постійну потребу у мобілізації деякі залежні все ж проходять військово-лікарську комісію (ВЛК) та отримують статус "придатний". Часто це відбувається через формальні перевірки або недосконалість процедури. Після цього командири не можуть відмовити людині у вступі до підрозділу, навіть якщо знають про її залежність.

Що каже документ про наркозалежних в армії

Норма, на яку посилаються в цій темі, - наказ Міністерства оборони від 14 серпня 2008 року № 402, яким затверджено Положення про військово-лікарську експертизу.

Практичний бік простий: рішення ухвалює військово-лікарська комісія, а не командир частини. Якщо людину визнали придатною, підрозділ зобовʼязаний її прийняти, навіть коли про залежність відомо.

Звідси і розрив між нормою та реальністю: на папері наркозалежні в армії служити не повинні, а на практиці все залежить від того, наскільки ретельно пройшла комісія і чи сказала людина правду про себе. Саме тому наркозалежні в армії опиняються не всупереч правилам, а через прогалину між правилом і процедурою.

Наркозалежні в армії: ризики для боєготовності та безпеки

Військові частини стикаються з наслідками багаторічної наркотичної чи алкогольної залежності новоприбулих: це важкі хронічні хвороби, абстинентний синдром, психічна нестабільність. В окремих випадках військові у стані абстиненції завдають собі шкоди чи становлять загрозу для оточення. Ставалися інциденти, коли бійці ковтали металеві предмети або нападали на інструкторів. Така поведінка є небезпечною не лише для самих залежних, а й для їхніх побратимів та військової техніки.

Наркозалежні в армії: що робити родині мобілізованого

Це питання ставлять нам майже щотижня, і воно рідко звучить у новинах. Відповідь неприємна, але чесна: ситуація вирішується не через частину. Наркозалежні в армії - це не адміністративне питання, а медичне і сімейне.

Не мовчіть про залежність на комісії. Приховане вживання обертається абстиненцією вже в навчальному центрі, і там її знімати нічим.

Не розраховуйте, що армія «перевиховає». Дисципліна не лікує залежність. Вона може дати паузу, і на цьому все.

Найнебезпечніший момент - перші тижні. Різка відсутність речовини в умовах стресу і без медичного супроводу - це і ризик для самої людини, і ризик для тих, хто поруч.

Реабілітація можлива після служби. Приходьте не з питанням «як відмазати», а з питанням «що робити далі»: друге має рішення.

Армія як дзеркало суспільства

Проблема наркозалежних у війську не обмежується лише окремими підрозділами. Армія відображає всі хвороби суспільства, і питання реабілітації залежних стає не лише медичним, а й питанням безпеки та морального духу військових. Попри всі ризики, є й випадки, коли люди з залежністю після проходження найважчого періоду служби змінюються на краще та відновлюють стосунки з родиною.

Джерело: pravda.com.ua

Психологічний коментар
Павло Казар'ян - клінічний психолог-адиктолог, директор реабілітаційного центру «Джерело»

Читати▾

Внутрішня мотивація і психологічний портрет наркозалежних у війську

Коли в армії з’являються люди з наркотичною залежністю, це сигналізує про набагато глибші проблеми, ніж просто помилки при мобілізації. Психологічно такі люди часто перебувають у стані втечі від реальності, саморуйнування, відсутності опори. Для багатьох з них мобілізація - це не стільки поклик до зброї, скільки єдина можливість уникнути соціальної ізоляції, кримінального переслідування чи відчаю. В умовах війни, коли суспільство виснажене, а легальні способи ухилення від служби вичерпано, наркозалежні залишаються однією з найбільш уразливих груп, яких система “втягує” у війну, не пропонуючи реальної допомоги.

Сім’я, суспільство, біохімія і майбутнє

Залежність - це не лише особистий вибір. Це наслідок дисфункцій сім’ї, відсутності підтримки, травматичних досвідів і соціального вакууму. Сім’ї наркозалежних часто перебувають у стані співзалежності, закривають очі на проблему або навпаки - відштовхують. З біохімічної точки зору, наркотики “перепрошивають” дофамінову систему, людина не може отримувати задоволення від звичайного життя, і армія не вирішує цю проблему - вона її лише маскує.

Коли наркозалежний потрапляє у військовий підрозділ, ризики для оточуючих зростають у рази: зброя, стрес, вибухівка - все це помножується на психічну нестабільність. Держава, закриваючи очі на проблему при мобілізації, відкладає питання реабілітації. Без системної підтримки, профілактики та лікування, такі люди або зриваються під час служби, або повертаються у ще гіршому стані.

З соціальної та державної перспективи проблема наркозалежних у війську - це дзеркало всіх наших хронічних “хвороб”. Колективна відповідальність тут не менш важлива, ніж індивідуальна. Якщо нічого не змінювати, підрозділи продовжать втрачати боєздатність, а залежні - своє життя і стосунки з рідними. Переломити траєкторію можна лише через впровадження реальної системи діагностики, наркологічної допомоги та постійного психологічного супроводу як у цивільному житті, так і у війську.

Якщо ви чи ваші близькі зіткнулися з проблемою залежності - звертайтеся до спеціалізованих наркологічних центрів, шукайте підтримку у професійних психологів і не ігноруйте перші ознаки співзалежності. Система має змінюватися, але відповідальність за своє життя починається з особистого вибору та пошуку допомоги.

Наркозалежні в армії після служби: чому ризик не зникає

Другий бік теми стосується не тих, хто прийшов в армію залежним, а тих, хто повернувся зі служби.

Знеболювальні після поранення. Опіоїди в лікарні призначають обґрунтовано, але для людини з попереднім досвідом вживання це прямий шлях назад.

Алкоголь як спосіб заснути. Найпоширеніший сценарій після повернення, і він не виглядає як залежність доти, доки не стає нею.

ПТСР і речовина. Флешбеки, безсоння і напруга знімаються тим, що є під рукою. Це не слабкість характеру, а спроба вимкнути стан, з яким людина не знає що робити. Частина тих, кого ми потім бачимо як наркозалежні в армії у минулому, починала саме так.

Тому наркозалежні в армії - це не тільки питання відбору на вході. Це ще й питання того, що буде з людиною після.

Питання «що робити з залежним у війську» вирішується не в частині. Консультація безкоштовна й анонімна.

Читайте також: Реабілітація наркозалежних · Реабілітація військових: ПТСР і залежність · Допомога рідним залежного · Реабілітація алкозалежних

Наркозалежні в армії: часті запитання

Чи беруть наркозалежних в армію?

За Положенням про військово-лікарську експертизу - ні: залежність від наркотиків і перебування на замісній терапії є підставою для непридатності. На практиці частина таких людей проходить комісію і потрапляє до підрозділів.

Чи може командир відмовити залежному?

Ні. Якщо комісія визнала людину придатною, підрозділ зобовʼязаний її прийняти. Рішення ухвалюється на етапі експертизи, а не в частині.

Чи допоможе служба кинути вживати?

Ні. Обмеження доступу до речовини дає паузу, але не змінює причин вживання. Після демобілізації людина повертається в те саме середовище.

Куди звертатися родині військового із залежністю?

На безкоштовну анонімну консультацію: ми розберемо конкретну ситуацію і скажемо, що можливо зробити зараз, а що - тільки після служби.