Британка втратила сечовий міхур через залежність від кетаміну: тепер спорожняється через пупок

12.07.2026

Залежність від кетаміну коштувала британці сечового міхура: історія Лів МакКоул

25-річна мешканка Великої Британії Лів МакКоул пережила складну восьмигодинну операцію з видалення сечового міхура. Причиною незворотних ушкоджень органа стало тривале зловживання кетаміном, до якого жінка вдалася після важкої травми.

Як усе почалося

За словами Лів, її історія бере початок у 2023 році. Під час роботи з конем тварина вдарила її копитом в обличчя, серйозно травмувавши рот. Інцидент вона називає надзвичайно травматичним.

Після цього жінка приймала сильні знеболювальні препарати, а згодом почала вживати кетамін, намагаючись самостійно впоратися з наслідками пережитого. У неї розвинувся посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та безсоння з нічними жахами.

Загальний розбір речовини, її дії та наслідків: кетамін: дія, наслідки і залежність.

«Я була залежна і від опіоїдів, і від кетаміну, але саме кетамін зруйнував моє тіло більше. Я почала займатися самолікуванням», - розповіла вона виданню LADbible.

Ескалація залежності

Поступово доза зростала. За словами британки, вона дійшла до вживання до 15 грамів кетаміну на добу. На цьому тлі виникли серйозні ускладнення: сильний біль у животі, відомий серед медиків як «K-спазми», проблеми з печінкою, що потребували втручання, критичне зниження ваги. Двічі жінка потрапляла до лікарні із сепсисом.

Чому лікарі довго не бачили причини

Тривалий час медики не могли встановити справжнє джерело проблем, бо Лів приховувала залежність. Її лікували від інфекцій сечовивідних шляхів, не запитуючи про вживання кетаміну.

«Мене відмахнули як молоду жінку з проблемами сечового міхура. Персонал не мав відповідних знань про кетамін», - пояснила вона.

Реабілітація та операція

У травні 2025 року Лів пройшла курс лікування в реабілітаційному центрі й, за її словами, повністю відмовилася від алкоголю та кетаміну. Однак саме під час реабілітації її стан різко погіршився: почалися кров'яні згустки й нестерпний біль.

Протягом року лікарі випробували нервову терапію, ін'єкції ботоксу та процедури розтягування сечового міхура - жоден метод не допоміг. Обстеження показали незворотні ушкодження органа.

6 червня 2026 року хірурги виконали восьмигодинну роботизовану операцію: повністю видалили сечовий міхур і сформували так званий «мішечок Індіани» - внутрішній резервуар із частини кишківника. Раніше подібні операції у Великій Британії проводили здебільшого пацієнтам з онкологічними захворюваннями.

Тепер Лів спорожняє резервуар за допомогою катетера, який вводить через пупок. Операцію оплатив її батько, оскільки вона не фінансувалася Національною службою охорони здоров'я (NHS).

Джерело: tsn.ua

Психологічний коментар
Павло Казар'ян - клінічний психолог-адиктолог, директор реабілітаційного центру «Джерело»

Читати▾

Ну що ж, друзі, давайте сьогодні розберемо цю історію повільно й уважно, бо вона тільки на перший погляд про сечовий міхур. Насправді вона про те, як людина, рятуючись від однієї катастрофи, будує собі другу - повільну, методичну, з власних рук. І це не про «слабку волю» молодої жінки. Це про закономірність, яку я бачу в реабілітаційному центрі «Джерело» практично щотижня.

Травма, яка стала входом

Почнемо з початку. Удар копитом в обличчя - це не просто фізична травма. Це момент, коли психіка отримує пробоїну: раптовість, безпорадність, біль, спотворення обличчя (а обличчя - це ідентичність). Далі закономірно: ПТСР, безсоння, нічні жахи. І тут вмикається головний механізм. Кетамін - дисоціатив. Він не «лікує» травму, він відрубає від неї емоційний зв'язок. Людина перестає відчувати страх, який її переслідує. З погляду мозку це геніальне рішення: біль зник, жахи відступили. Дофамінова система отримує сигнал - «ось воно, спасіння», і закріплює цю поведінку сильніше за будь-яку логіку. Проблема в тому, що ви не лікуєте рану, ви заморожуєте датчик болю. А рана під заморозкою гниє далі. Звідси й фраза Лів - «я знайшла рішення великої проблеми». Класична пастка самолікування: короткострокове полегшення в обмін на довгострокове руйнування.

Тепер подивіться на середовище й систему. Її двічі госпіталізували із сепсисом, лікували від інфекцій - і жодного разу не спитали про кетамін. Це провал не однієї людини, а всієї медичної культури, де залежність - це «сором пацієнта», а не хвороба, яку лікар зобов'язаний запідозрити. Лів мовчала через страх осуду. Медики не питали через незнання. У цій тиші орган руйнувався роками. Ось вам ціна стигми в чистому вигляді - вимірюється видаленими органами.

Куди це веде і що ламає траєкторію

Давайте чесно про прогноз, без пом'якшень. Я бачу три сценарії для таких людей. Перший, найтемніший: людина не витримує тяжкості наслідків, повертається до вживання «щоб не відчувати» тепер уже й фізичний біль, і сором за понівечене тіло - і йде по спіралі до летального результату або повної інвалідизації. Кетаміновий цистит - лише перша станція; далі печінка, нирки, психоз. Другий сценарій - «сухе виживання»: людина кидає речовину, але травма й ПТСР не пропрацьовані, тому вона роками живе в тривозі, депресії, можливих зривах або переключенні на іншу залежність - алкоголь, їжу, таблетки. Третій, і саме його я вважаю реалістичним для Лів: вона вже зробила головне - визнала проблему публічно, пройшла реабілітацію, розповідає свою історію. Це не про хизування болем. Це про те, що людина знайшла новий сенс - попереджати інших. А сенс - це найпотужніша заміна дофаміновій дірі, яку колись затуляв наркотик.

Що переломлює траєкторію? Не операція. Операція врятувала тіло, але не психіку. Переломлює три речі разом: пропрацювання першопричини (тієї самої травми з конем - через травмотерапію, EMDR, роботу з ПТСР), а не тільки відмова від речовини; реальна підтримка близьких без співзалежності (батько оплатив операцію - це любов, але важливо, щоб родина не рятувала її замість неї самої, а стояла поруч); і нова структура життя, де є навіщо бути тверезою завтра вранці. Без цього тверезість тримається на силі волі, а сила волі - ресурс вичерпний.

І окремо - про духовний, екзистенційний шар, бо без нього розбір неповний. Ця історія - про людину, яка втекла від нестерпності буття у хімічну анестезію й повернулася назад тільки через тіло, яке вже не змогло брехати. Тіло стало останнім чесним свідком. І в цьому є жорстока справедливість: організм відмовився й далі оплачувати рахунки психіки. Момент, коли Лів заплакала «істеричними сльозами» від того, що біль минув - це не про сечовий міхур. Це про повернення здатності відчувати життя без посередника у вигляді наркотику.

Практично. Якщо ви або хтось поруч застрягли в цій пастці - «вживаю, щоб не відчувати травму/тривогу/безсоння» - не чекайте, поки заговорить тіло. Кетамінова залежність підступна саме тим, що руйнує органи мовчки, роками. Зверніться до нарколога й аддиктолога, знайдіть спеціаліста з ПТСР, розгляньте стаціонарну реабілітацію, якщо доза вже висока. І головне - скажіть лікарю правду про вживання. Той самий страх осуду, через який мовчала Лів, коштує людям органів і життів. Мовчання тут не рятує гідність. Воно вбиває. Ми у «Джерелі» працюємо саме на стику залежності й травми, бо одне без іншого не лікується. Зверніться. Це не слабкість - це єдиний спосіб повернути собі життя, а не його імітацію.

Схожі новини:

📌 Матеріал підготовлено редакцією Джерело · ninarkotikam.com. Цитування та передрук дозволені лише за умови прямого відкритого посилання (dofollow) на цей матеріал.

Підписка на новини центру «Джерело»

Головні матеріали про реабілітацію та залежність на вашу пошту.